Простачок шукає простушку

98

Чоловіки тут часто скаржаться на меркантильність дівчат. Я, може бути, і меркантильна, і навіть дріб’язкова, але мене задовбали хлопчики-халявщики.

Чомусь цей підвид частіше зустрічається серед колишніх сільських жителів. Такий хитрожопый простачок з містечка в 20-40 тисяч населення приїжджає у велике місто, худо-бідно на заочному навчається на менеджера, підробляючи продавцем у якому-небудь гіпер-гіпермаркеті.

Хлопчикові життя міська після рідній глушині по душі, але от грошей замало, та й працювати на такій «некреативній» роботі зовсім не хочеться. Звільняється хлопчик і йде у вільний пошук. Жити майже не на що, хіба що мама трохи готівки підкине або бабуся останнє від пенсії улюбленому онукові віддасть. На пристойну квартиру, звичайно, не вистачає, ось хлопчик і знімає халупу з клопами вп’ятьох з такими ж невдахами. Ну так не біда, зате на роли та модні штанці можна нашкребти.

Як правило, такі хлопчики жахливо доброзичливі, у них кожен день знайдеться компанія, де на халяву нагодують, напоять, а то й флаєр куди дадуть. Потім з грошима стає зовсім туго, а жити доводиться в жалісливого дружка в приватному секторі на околиці міста. І ось хлопчикові щастить: перебуває дівчинка, яка в цьому паразит бачить щось таке. Починається поганенький романчик. Хлопчик, звичайно, витрачатися не збирається, та й дівчина потрапила цілком сучасна: і квиток в кіно купить собі, і в ресторані свою частину заплатить, і в таксі порівну віддасть. А хлопчик дуже задоволений: дівчинка і красива, і на трьох роботах працює, і має квартиру. Починає хлопчик до дівчинки перебиратися поступово. Навіщо на околицю в халупу їхати, якщо можна на відремонтованій квартирі і поїсти, і в душ сходити, і кліпи в інтернеті подивитися? Потім хлопчик починає у своїй дівчинки позичати по дрібниці — де п’ятсот, де тисячу, де в таксі не заплатить, де пообіцяє зняти і «ось прям щас» віддати. Не віддає, звичайно ж.

Тільки от свободою своєї хлопчик жертвувати не хоче — молодий і прекрасний він для серйозних відносин, тому годує дівчинку обіцянками і продовжує тусуватися. Дівчинка теж не дурна — жити до себе не кличе, але хлопчик же доброзичливий, місяць у одного поживе, місяць у подруги, а якщо на півроку пустять, то й зовсім проблема вирішена — про майбутнє ж хлопчик не думає. Дівчинка ж дбайлива попалася: погодує, на модні заходи дешеві квитки дістане. А ще серйозно про майбутнє думає. Знайшла хлопчикові роботу в офісі через подруг — сиди, людей консультируй так папірці перебирай. За всі ці блага дівчинці хочеться визначеності у відносинах, а то час іде. Але отъевшийся прибудований хлопчик нещодавно в’їхав до однієї з подруг, яка за одне перебування поруч готова хлопчика хоч прописати у себе, так і нова робота обіцяє стати прибутковою. В результаті хлопчик заявляє своїй дівчині, що не готовий до відносин, так і взагалі — краще просто дружити. Дружити дівчинка не згодна, тому ще кілька місяців дізнається від спільних знайомих, що вона повія і тендітну душу хлопчикові поранила. А хлопчик задоволений: житло на пару місяців є, робота не напружує, друзі втішають. Мама і бабуся раніше підкидають грошенят на модні штанці. А через рік буде — хлопчикові не важливо. Може, його взагалі викрадуть інопланетяни, так навіщо морочитися?

А я навіть не знаю, хто мене сильніше задовбав: хлопчики-халявщики чи дівчинки, які їм це дозволяють.